A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Затишанська громада
Одеська область, Захарівський район

4 квітня - день нічим не позначений у жодному календарі світу,  але для нас він особливий

Дата: 10.04.2019 13:05
Кількість переглядів: 114

Жахливі слова. Війна... І вона на довгі роки

стала одна на всіх і у кожного була  своя.

Їх були мільйони -  тих, хто взяв до рук зброю

і став на захист своєї Батьківщини,свого села

та своєї родини.

 

           4 квітня - день нічим не позначений у жодному календарі світу,  але для нас він особливий.

Цього дня 75 років назад, 4 квітня 1944 року,бійці 13-ї гвардійської ордена Леніна, двічі Червонопрапорної дивізії 3-гоУкраїнського фронту звільнили Захарівщину від окупантів.

Жителі Затишанської громади відзначили 75-річницю визволення Захарівського району від німецько-фашистських загарбників прийнявши участь у мітингу-реквіємі «Їм уклоняється земля затишанська».

З історії:

1 серпня 1941 року   Затишшя  було  окуповано нацистськими загарбниками.

В село  увійшли  окупанти , а з ними – нові  правила  і закони, які руйнували  все , що було  нажито та  збудовано у мирний час.

Безпосередньо в самому Затишші розмістилась німецька Зондер-команда. На чолі якої стояв офіцер  на ймення Отто. Він був водночас і начальником станції. Влади вони не мали, лише охороняли військові ешелони на станції.

 Румунських солдат - була велика кількість. Саме вони насаджували новий порядок, грабували, знущались, вивозили людей до Германії, влаштовували арешти та розстрілювали. Була встановлена комендантська година.

 Їм протистояли майже діти,ті,кому на той час було 14-16 років. Це були учні місцевої школи. Звісно, що діяли вони під керівництвом старшої людини та всі диверсії виконували саме вони, ще зовсім юні, безвусі...

Зазнавши зради від своєї ж товаришки, вся група була викрита і розстріляна.

В цей же час на нашій території діяла диверсійна група на чолі з Германом Донським. Зв'язковою у них була Надія Дроворуб, яку знали як" Чайку ".

 Ще одна група діяла у селі Гедеримово. Сили були нерівні. І вони, нажаль, також були арештовані і розстріляні в Йосипівському лісі.

Люди заціпеніли від страху смерті. Розстріл за розстрілом. Розпач і горе нависло над нашим краєм.

І саме тоді ,коли здавалось вже ніхто не допоможе, по всіх фронтах почалися наступи і звільнення рідних земель від фашистської нечисті.

 3 квітня 1944 року , біля станції Затишшя відбувся великий бій. 95  дивізія захопила станцію і перекрила залізничну дорогу .Зав’язалася  перестрілка  на виїзді  з села , саме там були окопи та укріплення .

І 4 квітня 1944 року наше Затишшя було звільнене від нацистських окупантів.

Три роки неволі ,три роки надії на Перемогу.А до неї ще був майже рік. Рік жахливих втрат і мільйонних смертей...

Не повернулися в дім свій отчий солдати й з нашого селища. 280 наших односельців навічно залишилися на полі бою.

 

 

У минуле   все  далі  і  далі  відходить  війна ,

                    Пам’ять тихо горта  сторінки…

                    Обеліски … На них імена …

          І    роки , і зірки , і вінки…

 

:                     Знову  пам‘ять    обпікає серця ,

                    Знову пам’ять приносить неспокій ,

                     Бо дорогам воєнним немає кінця .

                     І  приходять  у снах  солдати  крізь  роки,

                     Забираючи  друзів  в  останній  вже  путь .

                     Щоб  по їхніх стежках онуки ходили .

                     Тільки  вічна  пам’ять  об’єднує  всіх

                     І  ми  приходим  вклонитись солдатським

                     могилам.

 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь